Водопостачання

Для кожного окремого будинку або споруди влаштовується власна система водопостачання, яка покликана приймати воду з магістральної водопровідної мережі і потім розподіляти її під необхідним тиском по розташованим всередині житлового будинку або на території промислового об'єкта різних водорозбірних точок – мийок, душових, умивальників, поливальних кранів і т .п.

Така система зазвичай називається внутрішнім водопроводом і включає в себе такі основні компоненти:

        • Вузол вводу (в залежності від розмірів приміщення може мати один або кілька вводів);

        • Водомірних пристрій (по одному на кожен з вводів);

        • Магістральна мережа трубопроводів;

        • Розподільна мережа трубопроводів;

        • Трубопроводи, що підводяться до окремих водорозбірних приладів;

        • Запірно-регулююча арматура.

Залежно від призначення і основних характеристик в систему водопостачання додатково може включатися фільтрувальне обладнання, призначене для очищення, пом'якшення та інших видів обробки водопровідної води, а також спеціальні насосні установки – при необхідності підвищення тиску в системі. Локальні системи окремих об'єктів підключають до централізованої міської мережі водопостачання або до природних джерел води – річок, озер або підземних свердловин.

Для класифікації існуючих систем водопостачання використовується цілий ряд основних ознак.

Залежно від цільового призначення водопостачання буває господарсько-питним (для різних побутових потреб і гігієнічних процедур) або ж промисловим (для технологічних потреб виробничих підприємств). Вода, що подається в систему господарсько-питного водопроводу, повинна відповідати вимогам СанПіН 2.1.4.559-96 «Вода питна». Для промислового водопостачання використовують воду різної якості в залежності від виробничих потреб.

Окремо слід виділити систему протипожежного водопроводу, яка призначена для гасіння пожеж або обмеження поширення полум'я в екстремальній ситуації. В даному випадку до води не пред'являється будь-яких особливих вимог, і вона може бути навіть технічною.

Виходячи зі способу споживання води розрізняють такі різновиди систем:

        • Прямоточні водопостачання, при якому вода використовується лише один раз, після чого зливається в систему каналізації;

        • З повторним використанням води після її застосування для будь-яких виробничих процесів в інших промислових цілях без проміжної обробки;

        • Кільцеве водопостачання, при якому використана вода проходить очистку, санітарну або теплову обробку і знову подається в систему.

Системи повторного і кільцевого водопостачання зазвичай використовуються на промислових підприємствах для скорочення обсягу споживання ресурсів і зменшення виробничих витрат.

За способом подачі води системи бувають:

        • Самопливного гравітаційного типу (наприклад, з використанням водонапірних веж);

        • Механізованими з примусовою подачею води за допомогою насосів;

        • Комбінованими, що включають напірний резервуар, вода в який подається насосом.

Сталеві труби ще зовсім недавно були основним матеріалом, що застосовувався при монтажі водопостачання, як для внутрішнього розведення, так і для зовнішніх мереж. Оскільки сталь дуже схильна до корозії, на внутрішній поверхні таких труб доводилося виконувати захисне цинкове покриття.

Трубопроводи водопостачання, виготовлені з міді, практично не піддаються корозії і добре переносять суттєві перепади температур. На внутрішній поверхні мідних труб не утворюються органічні або мінеральні відкладення, тому вони створюють дуже низький опір потоку води.

Однак основним недоліком металевих трубопроводів є їх велика вага, який ускладнює монтаж, а також вельми висока вартість (особливо для мідних труб), тому в даний час металеві труби практично повністю витіснені з систем подачі води більш сучасними полімерними.

Найбільш популярними є труби з поліпропілену – поліолефінового термопласта. Цей матеріал характеризується високою хімічною стійкістю, міцністю і легко піддається термічному зварюванню. Трубопроводи з поліпропілену широко використовуються як в господарсько-побутових, так і в виробничих системах водопостачання.

Випускається чотири види поліпропіленових водопровідних труб:

         • 1-й тип РРН – трубопроводи з гомополіпропілена, призначені для використання в звичайних побутових системах подачі води, а також в якості промислових водоводів;

         • 2-й тип РРВ – трубопроводи з блоксополімерами поліпропілену, що відрізняються підвищеною стійкістю до ударів;                    

       • 3-й тип PPR – трубопроводи з статсополімера поліпропілену, забезпечує рівномірній розподіл навантаження по стінках труб. Трубопроводи такого типу застосовуються в системах холодного і гарячого водопостачання промислового і побутового призначення з робочою температурою до + 70 °С (короткочасно допускається підвищення температури до + 95 °С). Труби типу PPR чутліві до впливу ультрафіолетового випромінювання, тому їх необхідно захищати від прямих променів сонця;

        • 4-й тип PPS – трубопроводи з важкогорючого поліпропілену, розраховані на робочу температуру в мережі гарячого водопостачання до + 95 °С ..

Все більшою популярністю користуються трубопроводи типу РЕХ, виготовлені із зшитого поліетилену. Такий матеріал володіє підвищеною стійкістю до дії агресивних хімічних речовин і перепадів температури, а також впливу сонячних променів. Крім цього РЕХ-трубопроводи мають значну ударну в'язкість, що дозволяє їх застосовувати в системах водопостачання будь-якого типу – холодного та гарячого, побутового або промислового призначення.

Поліетиленові труби виготовляють з матеріалу з високою щільністю PEHD, зміцненого за рахунок створення сітчастої молекулярної тривимірної структури з посиленими зв'язками між окремими ланцюжками полімерів. Для забезпечення міцних зв'язків матеріал піддається особливій молекулярній «прошивці» за допомогою електронів. Отримані таким методом водопровідні труби позначаються PE-Xc. Для зміцнення матеріалу можуть також вводитися спеціальні «зшиваючі» добавки – силан або пероксид. Виготовлені за допомогою таких технологій трубопроводи позначаються відповідно PE-Xb і PE-Xа.

Основною характеристикою поліетиленових трубопроводів є щільність зшивання, яка вказується в процентах і дозволяє судити про міцність зв'язків між окремими молекулами. Для водопровідних труб типу PE-Xа щільність зшивання становить 70%, типу PE-Xb – 65%, а для трубопроводів PE-Xc – близько 60%.

Розглянемо найбільш поширені варіанти розведення трубопроводів в системах водопостачання.

Найбільш поширеною є колекторна схема розведення водопровідної мережі, при якій від окремих колекторів гарячого і холодного водопостачання виконується розведення до кожного сантехнічного приладу по променевій схемі.

 Такий спосіб розведення дозволяє застосовувати трубопроводи мінімально можливого діаметра, які прокладають приховано під підлогою або в її стяжці. При колекторному розведені водопостачання використовується невелика кількість фітингів, а завдяки променевій схемі підключення кожну точку водоспоживання можна відключити для ремонту або заміни за допомогою встановленого на колекторі запірного вентиля. При цьому не потрібно відключати в разі аварії всю систему. Найбільш оптимальним колекторне розведення є при невеликій відстані між окремими точками водорозбору.

 Якщо ж сантехнічні прилади розташовуються далеко один від іншого, вигідніше використовувати трійникову послідовну схему підключення, при якій магістральні гілки холодного і гарячого водопостачання прокладають паралельно, а окремі споживачі води підключаються послідовно за допомогою трійників. Трубопроводи при такому способі розведення можуть прокладатися в підлозі або в штробах стін.

Основа цих систем – різноманітні фільтруючі елементи: механічні, піщані, іонно-обмінні, вугільні, мембранні, зворотноосмотичні і т.д.